Вообще это авторская тема. Есть специально общая тема, где выкладывают все стихи. Вот ссылка
http://www.indigodet...p?showtopic=864Жорстокість Білий дім з двома кімнатами і сірим склом. Одно дітна сім’я. На вулиці іде злива. Денис сидить дома за письмовим столом з включеним світлом. В його руках книга Франца Кафки. Раптом до нього заходить батько а в очах його гнів і злість.-(Батько) Ти мені остогидів. Тільки те й робиш, що читаєш книжки. Тобі не набридло? Краще би займався би столярством, як твій батько. А так займаєшся ледаркою роботою і більше нічого не робиш. Іди вже працювати.-(Денис) Але я не хочу працювати -(Батько) А треба. Мене це не хвилює. З криком кричав батько розмахуючи руками -(Денис) Так, що ж мені робити?-(Батько) Іти працювати-(Денис) Так я не можу. В мене ж хронічна хвороба. З жалістю і тихим тонким голосом сказав син-(Батько) Мене це не хвилює. Ти повинен мені гроші за те, що я тебе виховував і дав дах над головою.-(Денис) А хіба за це просять гроші? З прикрим поглядом запитав син-(Батько) Так! За все беруть гроші в нашому світі, за все! Кричав батько своїм дужим голосом.Денис забився в куток кімнати і зігнувся в клубок. Його погляд був опущений в низ -(Денис) Так де я візьму гроші?-(Батько) Це мене не хвилює. Головне, щоб були. Наказним тоном сказав батько -(Денис) Так, добре. Тихим тоном сказав Денис і батько вийшов з кімнати а Денис залишився в розміркуваннях де йому взяти гроші. Він думав і думав, а дощ все йшов на вулиці і йшов. Холодні каплі падали на асфальт і розбивалися в друзки з високою швидкістю. Думок було мало але відповідь і вихід з ситуації рано чи пізно приходить, якщо його шукати і Денис його знайшов.Наступного дня. Рано в ранці о 7:00 Денис встав. Одягнув сіру куртку і чорні джинси і вийшов на вулицю. На обличчі в нього був смуток і приреченість. Він знав одне, що він готовий адже йому не дали іншого вибору. Роблячи крок за кроком він наближався до цілі і ось вже виднілась білого кольору будова. Пройшовши трошки далі він минув пропускний пункт і ввійшов в хол. Це була міська лікарня.-(Медсестра) Добрий день, що вам треба?-(Денис) Я прийшов відати свою нирку за гроші-(Медсестра) Ви впевнені?-(Денис) Так. Рішучим голосом сказав Денис-(Медсестра) Тоді заповніть цей бланк.Денис взяв ручку і підписав, що було потрібно -(Медсестра) Ви маєте пройти спеціальні аналізи, для перевірки.-(Денис) В мене всі аналізи є на руках. Він простягнув руку вперед і передав документи -(Медсестра) Бачу у вас все з органами добре. Тоді операція почнеться через годину. -(Денис) Добре. -(Медсестра) Почекайте в холі і ось ваші гроші за нирку.Денис взяв гроші. Вийшов з лікарні і через деякий час ввійшов до дому. Швидкими рухами піднявся на гору. Написав листа і залишив на столі гроші а потім повернувся в лікарню, якраз встигши на операцію.Білий стіл. Денис лежить на ньому. В очі б’є яскраве світло з лампи. Він бачить трьох хірургів в синіх халатах. Йому надягають наркозну маску і кажуть рахуй до 10. Після цього в нього закриваються очі і він провалюється в темряву. Операція пройшла успішно. Нирка була вийнята з Дениса, але сам він по стану здоров’я не зміг витримати операції внаслідок чого помер. 15:00 Дзвінок у двері. Батько відкриває їх і йому передають звістку, що їхній син помер на операційному столі під час операції. Батько спочатку не зрозумів, що відбулося а потім стрімким поштовхом ринувся в верх до сина в кімнату. Коли він її відкрив там нікого вже не було а на столі лежав лист і гроші. Він почав плакати, з його очей лились сльози, але в цьому сенсу не було, це не допоможе. Дениса вже не було. Відкривши лист батько прочитав.Я приніс гроші, як ти просив. Думаю ти будеш щасливий. Прощай мій любий батько. Крапка. Це були останні слова Дениса.16 річна Даша захоплюється дуже бальними танцями . Любить малювати і розмовляти з друзями. За характером дуже конфліктна дитина. Часто виникають сварки між батьками. Хоче знайти своє місце в цьому світі. За характером чутлива і ніжна. Цікавиться філософією і сама розмірковує.Це була субота. Ранок. На дворі дме сильний вітер від якого зелені дерева гнуться до долу. На балконі ходить біло сірий голуб. З вікна можна побачити дорогу де їздять безліч машин з різними кольорами, які постійно змінюють картину середовища. Даша сидить на ліжку і розмовляє с подружкою, як до неї входить мати і починається розмова.-(Мати) Ти вбрала в квартирі Даша? З серйозним голосом запитала мати-(Даша) Ні ще.-(Мати) А коли ти це зробиш?-(Даша) Скоро.-(Мати) Добре.Проходить 1 година Мати заходить в кімнату знову-(Мати) Ти вбрала? З с грізним голосом запитує мати а на литці її виступає гнів -(Даша) Ні, ще-(Мати) А коли?-(Даша) Скоро-(Мати) Ти що знущаєшся наді мною. Я вже 4 раз заходжу і ти мені все кажеш скоро. Я хто тут для тебе? пусте місце чи що? -(Даша) Ні. Я приберу -(Мати) Ти набридла мені зі своїми обіцянками. Коли ти зробиш вчасно те, що я тебе прошу, хоча би раз? Вічно ти то забуваєш то ще щось. Терпіти цього не можу! Мати вже кричить на доньку.-(Даша) Я буває і виконую вчасно, що ти просиш.-(Мати) Не бреши! Я працюю на роботі допізна, готую їсти, вбираю, пру одяг. А ти тільки і знаєш, як зі своїми тупими друзями спілкуватись. Від їхнього спілкування ти не розумнішаєш а тільки тупішаєш! Лице мати дуже напружуєтеся, рот широко розкривається а в очах ллється один лютий гнів.-(Даша) Вони не тупі! Не кажи про них так.-(Мати) Що? Ти мені ще вказуєш будеш? Та я тобі таке зраз зроблю. Мати починає весь одяг і речі розкодувати по кімнаті -(Даша) Мама, не роби цього! -(Мати) Яйце ще вчить, це ж треба. Я її одягаю, годую, дбаю про неї а вона так дякує.-(Даша) Мама ти не права! З сумом говоре ДашаСитуацію вже не зупинити. Тут палає вирій бурних емоцій, які закривають голос доньки. Мати вже нікого не чує крім своїх емоцій і гніву.-(Мати) Що це, твої малюнки? Не має їх тепер. Мати бере і всі малюнки рве в шмаття.-(Даша) Що ти хочеш від мене, що? Що я тобі зробила такого поганого, що ти мені так боляче робиш?-(Мати) А ти не знаєш? Ти мені набридла! Набридла! Ти тільки потребуєш а взамін нічого не даєш. Навіть вдячності твоєї не має. Я хочу, щоб ти зникла, щоб тебе не було. Ти нестерпний тягар мені. За, що ж мені така кара, за що? У Даші на обличчі покотилися сльози. Вони раптово замовкла і нахилила голову до долу. А потім різко вибігла з кімнати а потім з квартири, закривши після себе двері.-(Мати) біжи, біжи ! Але, щоб сьогодні вбрала в кімнаті.Даша вибігла с квартири і попрямувала на верх. 6 поверх, 7, 8, 9,10, 11, 12. Даша вибігла на останній поверх і відкрила двері на кришу. Повільним кроком вона підійшла до краю даху. Внизу була вулиця і багато метрів висоти в низ. Всі здавалися маленькими мурахами, коли стоїш на вершині і дивишся в низ. Даша бере аркуш паперу пише на ньому щось кидає ручку на землю а сама робить крок вперед і падає в низ. З великою швидкістю вона розбивається об асфальт.Дзвінок у двері. Мати відкриває двері і бачить безліч людей, які зібралися біля її квартири з досить сумними обличчями. Її повідомили, що її донька розбилася об землю. У мати робляться круглі очі. Вона різко перелякано вибігає на вулицю з під’їзду і бачить лужу крові і мертву свою доньку. Вона падає біля неї на коліна і починає сильно плакати. Всі люди стовпилися біля неї зі своїми пониклими поглядами.Раптом мати звертає увагу, що в Даші щось в руці за папірець. Вони дістає його з її рук і читає. Мама я виконала твоє прохання. Ти просила, щоб мене не було. Я зробила це, я звільнила тебе від тягарю. Тепер ти вільна і можеш на повні груди дихати. Прощай моя люба рідна мати. Це були останні слова Даші Старанний учень Сергій. Закінчив школу і поступив в вищій навчальний заклад на соціолога. З навчанням у нього завжди були проблеми, і йому не легко воно давалося, але батьки його заставляли добре вчитися і він це робив. Вівторок Сергій повертається до дому з навчання. Похмурий і трохи схвильований.-(Батько) Привіт. Як успіхи в навчанні? -(Сергій) Нормально. Завтра екзамени.-(Батько) Ти ж знаєш, що ти їх маєш здати всі на п’ять -(Сергій) Так.-(Батько) От і добре.Сергій ввійшов кімнату включив сіру лампу і почав готуватися. Він не спав до п’яти ранку а потім ліг спати.Час швидко пройшов, як наступив ранок. Сергій одягнув сірий діловий піджак. Поїв і пішов на екзамен.14:00 після екзамену. Сергій виходить с не дуже здоровим поглядом. Йому поставили 3 за екзамен. Він іде по вулиці. Не звертаючи ні на, що увагу і думає тільки про одне, що робити, як таке могло статися? Але дати на це відповідь не можеПрийшовши до дому. Сергій ввійшов на кухню, щоб випити води і заспокоїтись, як він раптово зустрів батька, який сидів там. -(Батько) Ну, що, як здав? З цікавістю і легкою радістю запитав батько-(Сергій) 3. Сказав Сергій похнюпив голову.-(Батько) 3? Як три?, як ти міг? -(Сергій) Не знаю.-(Батько) Я тут стараюся з усіх сил, щоб у сина все було в житі а він так робить по свинські. Ти знаєш, що цим всім ти перекреслив все. Якщо не набереш вдосталь балів, щоб поступити в магістратуру на бюджет, то це все. Кінець. Тоді ти ні хто в житі, ні хто! і продовжувати своє життя навіть не варто. Воно буде жалке і нікчемне, як і ти сам. Без досягнень в житі, без звання професор, я не хочу тебе знати і бачити. Ще одна така оцінка, і все. Кінець всьому. Ти це розумієш, розуміє? Кричав дужим голосом батько.-(Сергій) Так, розумію. Вибач. Я постараюся -(Батько) Щоб любою ціною, мені не важливо навіть як, але щоб в тебе стояло 5! Наказним тоном сказав батько і вийшов с кухні.Сергій з похиленою голову допив воду і пішов зразу готуватися. Він не спав цілу ніч і все зубрив.Наступний день. Екзамен. Перед Сергієм с серйозними обличчями сидить комісія. Він тягне білет і сідає за парту. Минуло 10 хвилин, як Сергій вже відповідає. Після відповідь вся його увага була націлена на комісію. Ось, ось цей момент і мій вирок, жити мені чи ні, думав він. Три з уст пролунала відповідь з голови комісії.У Сергія все потемніло в очах і він майже на впав з ніг, але ледь утримався. ‘Все, це все, це кінець всьому, як жити далі? що мені робити? ‘ Казав він у глибокому відчаї. Він не наважувався подивитись після цього в очі батьку, у нього перед ним була велика вина.Він пішов в найближчу аптеку. Купив два флакони сильного снодійного. Рецепт в нього був, тому, що часто він страждав від безсоння. Одним порухом він відкрив пляшку одну потім іншу і всі пігулки проковтнув а потім написав в зошиті останнє повідомлення.Дзвінок по телефону. Батько бере труба і йому повідомляють, що його син вмер від передозування снодійного. Він лежить в №23 моргу. Батько не знав, що йому робити і думати, він був в розгубленості. Він швидко одягає куртку і зразу виїжджає до сина. Приїхавши на місце і зайшовши в морг він впізнав його. Лице Сергія було повністю синє. Вже було пізно. Батько стояв в ступорі і не міг в це повірити. Потім йому лікар вручає його зошит.Батько я провалив екзамен. Я не виконав твого прохання. Мені поставили 3, вибач, а це значить, що життя моє закінчене і мені не варто жити без звання професор і без магістратури. Вибач, мене батьку, що я не виконав твоїх настанов. Я люблю тебе, прощай.Батько впав на колін і сильно заплакав. Це були останні слова Сергія Жорстокість скрізь і всюди. Люди, які закінчують життя самогубством мають повне на це право. Їх загнали в глухий кут а смерть, для них це єдиний вихід. Саме і за того, що вони не можуть знайти інший вихід вони закінчують саме так, самогубством.Життя не жорстоке, не погане, не сіре, це все люди такі. Задумайтесь.
Искривления Искривления Как будто искажения Людям пренебрежения ДумаяМысля Искажая В мрак Себя загоняя Правдою пренебрегаяИ ложью себя искушая Мифы создавая Истину опровергая Себя истощая Как будто забывая О правде востока И в сон себя вгоняя Всё забываяСебя опровергая И правду искажая Во имя Обмана ИллюзийИ лжи Возводя кумираИ скидывая Бога С вершин горы Придумывая Создавая И мысля Искажая Всю правду Всю истину Мира Себя.Рифма наверно не получилась а жаль, не складно вышло. Ех...
Система СистемаРамка И граница С неё не выйти Не зайти В стене забиты муравьи Бегут Идут И ходят Все они С конца В начало Снова Повторяя Так жизнь идётКак всё живёт Есть правила Законы, причти Вершащие над жизнью нашей ЗаконыПравилаИ догмы С неё не выйти Не зайти Она была И будет Аксиомой Где нету выбораНе намНе даже птицам
Сообщение отредактировал FreeDemon: 06.09.2009 - 04:59